СТАРОДАВНІ ІНДІЯ ТА КИТАЙ

Вани

Ванами називалися правителі Стародавнього Китаю (починаючи з епохи Шан-Інь). Ван втілював верховну єдність всього суспільства. Він протиставляв себе іншим смертним, про що свідчить той титул, який він носив: «Я — єдиний серед людей». Правитель був одночасно і верховним жерцем. Тільки він міг визначати за тріщинами на гадальних кістках відповідь божества на задане йому питання. Верховенство вана виражалося і в тому, що він дарував вождям інших племен «титули» (хоу, бо, цзі та інші), а ті, у свою чергу, були зобов'язані час від часу прибувати в столицю, присилати данину, передавати в розпорядження правителя своє військо.