Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ В КІНЦІ XIX — НА ПОЧАТКУ XX ст.

Есери

Партія соціалістів-революціонерів (соціалісти-революціонери, есери) — політична партія в Росії в 1901—1923рр. Основні вимоги програми: ліквідація самодержавства; демократична республіка; права і свободи; 8-го-динний робочий день; соціалізація землі тощо. Використала різні методи боротьби — від легальних до збройного повстання, у тактиці значне місце відводила терору. Чисельність 50 тис. членів. Соціальний склад: інтелігенція, селяни, робітники. Лідери партії: В. М. Чернов, А. Р. Гоц, М. Д. Авксентьев та інші.

Журнал «Вестник революції», газети «Революционная Россия», «Знамя труда» і т. д. У період революції 1905—1907 pp. есери брали участь у збройних виступах у Москві (грудень 1905 p.), Кронштадті та Свеабору (літо 1906 р.) та інших місцях, мали своїх представників у Радах робітничих і солдатських депутатів, у Всеросійському селянському союзі, групу в II Державній думі (37 депутатів).

У1906 р. від партії відділилися максималісти; партія переживала ідейну і організаційну кризу. Після Лютневої революції разом з меншовиками есери переважали в Радах, входили до складу Тимчасового уряду, займали керівні посади у ВЦВК, Виконкомі Ради селянських депутатів, у Тимчасовій Раді Російської республіки (Предпарламенті), отримали більшість на виборах до Установчих зборів. Ліве крило створило самостійну партію лівих есерів. Після Жовтневої революції брали участь в антибільшовистських виступах і урядах (Комітет членів Установчих зборів тощо).

У 1922 р. були арештовані 47 керівників партії, на судовому процесі, що відбувся в червні, 14 підсудних засуджені до смертної страти (виконання вироку було відкладено); згодом більшість есерів репресована і знищена більшовицьким режимом.