Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

ЗАВЕРШЕННЯ ФОРМУВАННЯ ІНДУСТРІАЛЬНОГО СУСПІЛЬСТВА В ПЕРЕДОВИХ КРАЇНАХ (1870—1914 PP.)

Вільсон Вудро

Вільсон Вудро (1856 —1924) — 28-й президент США, народився 28 грудня 1856 р. в Стонтоні (штат Віргинія). Навчався в Девідсон-коледжі в Північній Кароліні (1873—1874) і в Прінстонському університеті (1875— 1879). Вивчав право у Віргинському університеті, у 1882 р. був допущений до адвокатури. У 1890р. став професором юриспруденції і політичної економії Прінстонського університету. До 1902 p., коли Вільсон став професором університету, він вже був автором багатьох книг, у тому числі п'ятитомної історії США і біографії Дж. Вашингтона. У 1910 р. полковник Дж. Харві з Нью-Йорка, прагнучи не допустити до влади У. Брайана, переконав демократів Нью-Джерсі в тому, що університетський професор буде ідеальним кандидатом в губернатори. Вільсон погодився балотуватися і був обраний.

До 1911 р. став серйозним претендентом на висунення кандидатом від демократів на президентський пост. На з'їзді демократів у Балтіморі в 1912 р. висунення Вільсона відбулося в основному завдяки підтримці з боку У. Брайана. У ході виборчої кампанії Вільсон висунув програму під назвою «Нова свобода», але перемогу йому забезпечив розкол у таборі республіканців. Після інаугурації 4 березня 1913 р. Вільсон негайно приступив до закріплення в законодавчому порядку принципу рівних можливостей. Згідно із законом Андервуда — Сімпсона 1913 p., було здійснено перше з часів Громадянської війни значне зниження тарифів на імпорт; закон передбачав також введення прогресивного прибуткового податку. Через деякий час президент підписав і закон 1913 р. про федеральну резервну систему, що реорганізував банківську і валютну системи. Закон 1914 р. про федеральну комісію з торгівлі передбачав контроль і регулювання торгівлі між штатами, а антитрестовський закон Клейтона 1914 p. накладав заборону на дії, що перешкоджали вільному здійсненню такої торгівлі.

До положень цього закону входила також легалізація профспілок, мирного пікетування, бойкотів і страйків. У міжнародних справах Вільсон схилявся до перегляду політики силової дипломатії, що практикувалася попередньою адміністрацією. На початку Першої світової війни симпатії президента були, без усякого сумніву, на боці союзників, але найсильнішим бажанням залишалося збереження нейтралітету США. Вільсон запропонував посередницькі послуги і пізніше направив Е. Хауза в Європу з метою добитися миру. Республіканці, що знову об'єдналися, висунули кандидатом у президенти Ч. Хьюза, члена Верховного суду і вельми сильного претендента, однак на чергових президентських виборах Вільсону вдалося отримати перемогу.

Протягом усього другого терміну він переважно був зайнятий проблемами війни і миру. У січні 1917 р., після останньої його спроби добитися «миру без перемоги», президент відчув, наскільки близька небезпека війни. У кінці січня Німеччина оголосила про поновлення необмеженої підводної війни. Розриваючи дипломатичні відносини, Вільсон усе ще сподівався, що війни можна буде уникнути, але загибель 4. американських кораблів, нота Циммермана і початок революції в Росії змусили його оголосити війну Німеччині 2 квітня 1917 р. Після оголошення війни президент займався не тільки формуванням армії, але й мобілізацією сил всієї країни. Проте найбільшим його внеском було формулювання цілей війни і миру.

8 січня 1918 р. Вільсон виклав свої ідеї в знаменитих «Чотирнадцяти пунктах», запропонованих як основа міцного миру. Головною метою Вільсона, безсумнівно, був міцний мир і створення всесвітньої організації, метою якою була б підтримка миру. У 1919 р. Вільсону була присуджена Нобелівська премія миру. Однак до того часу в США вже була організована опозиція і миру, і Лізі Націй. У Сенаті знайшлося б досить голосів для схвалення мирного договору на певних умовах, але президент не погоджувався на зміни. У вересні 1919 р. він відправився в поїздку по країні, щоб зібрати голоси в підтримку своєї позиції. Багаторічні перевантаження не пройшли безслідно: після виступу 25 вересня з промовою в Пуебло (штат Колорадо) у Вільсона стався інсульт. Кандидати демократів на президентських виборах 1920 р. захищали позицію Вільсона і закликали до проведення референдуму з питання про Лігу Націй, але ви-бори ними були програні. Помер Вільсон в Вашингтоні 3 лютого 1924 р.