Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

КУЛЬТУРА, НАУКА ТА ТЕХНІКА В КІНЦІ XVIII — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст.

Ампір

Ампір (від франц. empire, букв. — імперія) — стиль в архітектурі і декоративному мистецтві трьох перших десятиріч XIX ст., що завершив розвиток класицизму. Масивні лапідарні, підкреслено монументальні форми і багатий декор (військові емблеми, орнамент), спирання на художню спадщину імператорського Риму, давньогрецької архаїки, Стародавнього Єгипту служили втіленню ідей державної могутності і військової сили. Стиль ампір склався в Період імперії Наполеона І у Франції, де його вирізняла парадна пишність меморіальної архітектури і палацових інтер'єрів (архітектори Ш. Персьє, П. Фонтен). Ідеї величі державою ї влади ампір виражав і в архітектурі ряду європейських країн, у т. ч. і Росії, де він дав класичні зразки містобудування, громадських споруд, міських і садибних будинків (архітектори А. Д. Захаров, Н. Вороніхін, К. І. Россі, В. П. Стасов), монументальні скульптури (І. П. Мартос, Ф. Ф. Щедрін).

Значення цього титулу в Туреччині знижувалося — в останні роки султаната його могли вживати по відношенню до будь-якого військовослужбовця, тоді як почесним стає титул бек. В Ірані, навпаки, титул бек (або бег) міг бути просто ввічливим звертанням, тоді як для більш високих рангів вживався титул ага.