Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

КУЛЬТУРА, НАУКА ТА ТЕХНІКА В КІНЦІ XVIII — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст.

Гете Йоганн-Вольфганг

Гете Йоганн-Вольфганг (28 серпня 1749, Франкфурт-на-Майні — 22 березня 1832, Веймар) — німецький письменник, основоположник німецької літератури нового часу, мислитель і дослідник, іноземний почесний член Петербурзької Академії наук (1826). Уславився після написання сентиментального роману «Страждання молодого Вертера» (1774). Через період веймарського класицизму, що пройнятий стихійним матеріалізмом античності («Римські елегії», 1790), відміченого антифеодальними і тираноборчими (драма «Егмонт», 1788) тенденціями, Гете йшов до реалістичного осмислення проблем художньої творчості, взаємовідносин людини і суспільства (автобіографічна книга «Поезія і правда», видана 1811—1833; романи «Роки вчення Вільгельма Мейстера», 1795— 1796, і «Роки мандрівок Вільгельма Мейстера», 1821—1829), пантеїстичної насолоди від повноти життєвих переживань (збірник ліричних віршів «Західно-східний диван», (1814—1819). У підсумковому філософському творі — трагедії «Фауст» (1808—1832), насиченому науковою думкою свого часу, Гете втілив пошуки сенсу життя, знаходячи його в діянні. Автор праць «Про метаморфозу рослин» (1790), «Учення про колір» (1810). Як і Гете-художник Гете-натураліст розглядав природу і все живе (включаючи людину) як єдине ціле.