КУЛЬТУРА, НАУКА ТА ТЕХНІКА В КІНЦІ XVIII — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст.

Діккенс Чарлз

Діккенс Чарлз (1812—1870) — англійський письменник. Гумористичні «Нариси Боза» (1836) присвячені мешканцям різних прошарків лондонського суспільства. У сентиментальному романі «Посмертні записки Піквікського клубу» (1837) властиві Діккенсу іронія та сатира перемагаються своєрідним діккенсівським комізмом, зумовленим вірою в доброту людини. Пафосом співчуття до принижених (особливо до переживань дитячої душі), неприйняття всіх форм соціальної несправедливості проникнуті авантюрно-пригодницькі романи «Пригоди Олівера Твіста» (1838), «Життя І пригоди Ніколас Ніккльбі» (1839), «Мартін Чезлвіт» (1844). Соціальний оптимізм Діккенса (романи «Лавка старожитностей», 1841, «Різдвяні оповідання», 1843—1846) вступав у суперечність з гротескно-реалістичним зображенням згубної психології власництва і прагматизму: романи виховання «Домбі та син» (1848) і «Девід Копперфілд» (1850, з автобіографічними рисами), роман «Холодний дім» (1853). Детективний роман «Таємниця Едвіна Друда» (1870). Малюючи драматичну картину англійського життя, Діккенс вносив у неї пом'якшувальні казково-сентиментальні відтінки (ут. ч. романи «Тяжкічаси», 1854, «Маленька Дорріт» ,1857). Основні етичні колізії романів Діккенса — зіткнення безкорисливого, великодушного або беззахисного героя зі світом егоїстичних пристрастей і розрахунку, що втілюється у злочинцеві або бездушному раціоналістові (іноді здатному до етичного перетворення).