Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

КУЛЬТУРА, НАУКА ТА ТЕХНІКА В КІНЦІ XVIII — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст.

Байрон Джордж-Ноел-Гордон

Байрон Джордж-Ноел-Гордон (1788—1824) — англійський поет-романтик; член палати лордів, У 1816 р. покинув Великобританію, жив у Італії. У поемі «Паломництва Чайльд Гарольда» (1812—1818), «східних» поемах (у т. ч. «Гяур», «Лара», «Корсар»), філософсько-символічних драматичних поемах-«містеріях» «Манфред» (1817) і «Каїн» (1821), циклі любовно-медитативних віршів на біблійні мотиви «Єврейські мелодії» (1813—1815) — гостре відчуття катастрофічності історичного та особистого буття, втрати ідеалів у сучасному суспільстві, загальність розчарування в дійсності (мотиви світової скорботи — «космічного песимізму»). Протест проти зла світу, відстоювання прав особистості набуває іронічно-сатиричного (поема «Бронзовий вік», 1823), морального (роман у віршах «Дон Жуан», 1819—1824, не закінчений), а іноді політичного забарвлення (лірика). Байрон був учасником руху карбонаріїв, національно-визвольної революції в Греції (помер у військовому таборі). Створив тип «байронічного» рефлексуючого героя: розчарований бунтівний індивідуаліст, самотній, не зрозумілий людьми страждальник, який кидає виклик усьому світу і Богу (сила богоборчих настроїв визначила пафос «Манфреда» та «Каїна») й трагічно переживає розлад зі світом і власну роздвоєність.