КУЛЬТУРА, НАУКА ТА ТЕХНІКА В КІНЦІ XVIII — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст.

Шиллер Йоганн-Фрідріх

Шиллер Йоганн-Фрідріх (1759—1805) — німецький поет, драматург і теоретик мистецтва Просвітництва; поряд з Г. Е. Лессінгом і Й. В. Гете засновник німецької класичної літератури. Бунтівне прагнення до свободи, затвердження людського достоїнства, ненависть до феодальних порядків виражені вже в юнацьких драмах періоду «Бурі та натиску»: «Розбійники» (1781), «Змова Фієско» (1783), «Підступність і кохання» (1784). Зіткнення просвітницьких ідеалів з дійсністю, інтерес до сильних характерів і соціальних потрясінь минулого визначили напружений драматизм трагедій Шиллера («Дон Карлос», 1783—1787; «Марія Стюарт», «Орлеанська діва», обидві 1801), народної драми «Вільгельм Телль» (1804), обумовили створення ним теорії «естетичного виховання» як засобу досягнення справедливого суспільного устрою.