Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

КУЛЬТУРА, НАУКА ТА ТЕХНІКА В КІНЦІ XVIII — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст.

Реалізм

Реалізм у мистецтві — 1) Поняття, що характеризує пізнавальну функцію мистецтва: правда життя, втілена специфічними засобами мистецтва, міра його проникнення в реальність, глибина і повнота її художнього пізнання. У широкому розумінні слова, реалізм — основна тенденція історичного розвитку мистецтва, властива різним його видам, стилям, епохам (кажуть про реалізм у давньому і середньовічному фольклорі, у мистецтві античності й Просвітництва, у творчості Дж. Байрона і О. С. Пушкіна). 2) Історично конкретна форма художньої свідомості нового часу, початок якої ведуть або від Відродження («ренесансний реалізм»), або від Просвітництва («просвітницький реалізм»), або з 30-х pp. XIX ст. («власне реалізм»).

Головні принципи реалізму XIX—XX ст.: об'єктивне відображення істотних сторін життя в поєднанні з висотою й істинністю авторського ідеалу; відтворення типових характерів, конфліктів, ситуацій при повноті їхньої художньої індивідуалізації (тобто конкретизації як національних, історичних, соціальних прикмет, так і фізичних, інтелектуальних і духовних особливостей); перевага в засобах зображення «форм самого життя», але нарівні з використанням, особливо в XX ст., умовних форм (міфа, символа, притчі, гротеску); переважаючий інтерес до проблеми «особистість і суспільство» (особливо — до нездійсненного протистояння соціальних закономірностей та етичного ідеалу, індивідуальної й масової, міфологізованої свідомості). Серед найбільших представників реалізму в різних видах мистецтва ХІХ—ХХ ст. — Стендаль, О. Бальзак, Ч. Діккенс, Г. Флобер, Л. М. Толстой, Ф. М. Достоєвський, М. Твен, А. П. Чехов, Т. Манн, В. Фолкнер, О. І. Солженіцин, О. Дом'е, Г. Курбе, I. Ю. Рєпін, В. I. Сурков, М. П. Мусоргський, М. С. Щепкін, К. С. Ога-ніславський.