Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

КУЛЬТУРА, НАУКА ТА ТЕХНІКА В КІНЦІ XVIII — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст.

Романтизм

Романтизм (франц. romantisme) — ідейний і художній напрям в європейській та американській духовній культурі кінця XVIII — першої половини XIX ст. Як стиль творчості і мислення був однією з основних естетичних і світоглядних моделей XX ст. В образотворчому мистецтві романтизм найбільш яскраво проявився в живописі та графіці, менш виразно — у скульптурі та архітектурі (напр., псевдоготика). Більшість національних шкіл романтизму в образотворчому мистецтві склалася в боротьбі з офіційним академічним класицизмом.

Романтизм у музиці склався в 20-ті pp. XIX ст. під впливом літератури романтизму і розвивався в тісному зв'язку з ним, з літературою взагалі (звернення до синтетичних жанрів, насамперед до опери й пісні, до інструментальної мініатюри і музичної програмності). Головні представники романтизму в літературі — Новаліс, Жан Поль, Е. Т. А. Гофман, У. Вордсворт, В. Скотт, Дж. Байрон, П.-Б. Шеллі, В. Гюго, А. Ламартін, А. Міцкевич, Е. По, Г. Мелвілл, М. Ю. Лєрмонтов, В. Ф. Одоєвський; у музиці — Ф. Шуберт, К. М. Вебер, Р. Вагнер, Г. Берліоз, Н. Паганіні, Ф. Ліст, Ф. Шопен; в образотворчому мистецтві — живописці Е. Делакруа, Т. Жеріко, Ф. О. Рунге, К. Д. Фрідріх, Дж. Констебл, У. Тернер, О. А. Кіпренський, О. О. Орловський.