СТАРОДАВНІ ІНДІЯ ТА КИТАЙ

Індуїзм

Індуїзм — основна релігія Індії і одна із світових релігій. Індуїзм охоплює широку різноманітність вірувань та обрядів. Терпимість, з якою в рамках індуїзму відносяться до різноманітності релігійних форм, мабуть, унікальна серед світових релігій. В індуїзмі немає ні церковної ієрархії, ні верховного авторитету. На відміну від християнства або ісламу, в індуїзмі не було свого засновника, чиє учення розповсюджувалося б послідовниками.

Велика частина положень індуїзму була сформульована за часів Христа, однак коріння цієї релігії більш давнє; деякі з богів, яким поклоняються індуїсти сьогодні, були предметом поклоніння їхніх предків майже 4000 років тому. Незважаючи на протиріччя між різними варіантами індуїзму, в основі всіх лежить декілька фундаментальних положень. За межами вічно мінливого фізичного світу існує єдиний універсальний дух, який називається Брахман. Душа (атман) всякої істоти у Всесвіті, включаючи і богів, є часткою цього духа. Коли вмирає плоть, душа не гине, а переходить в інше тіло, де продовжує нове життя. Доля душі в кожному новому житті залежить від її поведінки в минулих втіленнях. Закон карми свідчить: ніякий гріх не залишається без покарання, ніяка доброчесність — без нагороди; якщо людина не отримала заслуженого покарання або нагороди в цьому житті, вона отримає їх в одному з подальших. Поведінка людини визначає вищий або нижчий статус подальшого втілення, від неї самої залежить, чи народиться вона знову людиною, богом або, припустимо, свинею. Для більшості індуїстів важливим елементом релігійних вірувань є сонм богів. В індуїзмі нараховуються сотні божеств, від дрібних божків місцевого значення до великих богів. Найбільш відомі — Вішну, Рама і Крішна як дві форми Вішну, Сива (Шива) і бог-творець Брахма. Священні книги відіграють велику роль у всіх різновидах індуїзму. Особливе значення мають такі класичні санскритські тексти, як веди та упанішади. Народний індуїзм використовує як священні тексти також епічні поеми «Рамаяна» і «Махабхарата», нерідко в перекладі з санскриту на місцеві мови. Частина «Махабхарати» — «Бхагавадгіта» — відома практично кожному індуїсту. «Бхагавадгіту» можна було б назвати святим письмом індуїзму. У священних книгах індуїстів міститься декілька різних описів походження та побудови Всесвіту.

В індуїстському Всесвіті є лише одна постійна сутність — Брахман, універсальний дух, що заповнює простір і час. Всі інші сутності, такі, як матерія та розум, є «похідними» Брахмана, а тому являють собою майю, або ілюзію. Брахман є абсолют неподільний, незмінний, безособовий, який не має статі та підноситься над поняттями добра і зла. Священні книги індуїзму називають чотири мети, на досягнення яких повинне бути націлене життя людини. Це артха — багатство і влада; кама — насолода і задоволення бажань. Артха і кама є законними цілями і вважаються важливими складовими потреб людини, однак вони поступаються за значущістю двом іншим цілям життя: дхармі — правильній поведінці та мокші — звільненню від циклу нескінченних перероджень. Головною серед цих цілей є дхарма.

Нарівні з моральністю і правильною поведінкою це поняття означає також якість і обов'язок. Дхарма вічна і незмінна. Усе суще має свою дхарму. Дхарма людини (манава-дхарма) відповідає правилам поведінки, які личать кожному індивіду. Сюди входить повага до священнослужителів і священних текстів, правдивість, відмова від насильного позбавлення життя, здійснення добродійних вчинків і шанування богів. У чоловіків, жінок, старих, молодих, правителів і простолюдинів різні дхарми; своя дхарма існує для кожної великої соціальної групи. Важливе місце в індуїзмі займає йога. Санскритське слово «йога» означає зв'язок, з'єднання або дисципліну. Метою того, хто займається йогою (він іменується йогин чи йог), є досягнення стану самадхи, або «розчинення» особистості в Брахмані як засобу пізнання Всесвіту. Підготовка йогина, як правило, ведеться під суворим наглядом гуру—духовного вчителя і включає в себе дотримання таких чеснот, як ненасильство, правдивість, цнотливість, а також навчання контролю над тілом, уміння вимикати почуттєві сприйняття та медитувати.