Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

РОБІТНИЧИЙ І СОЦІАЛІСТИЧНИЙ РУХ У КРАЇНАХ ЄВРОПИ

Маркс Карл

Маркс Карл (1818—1883) — мислитель і громадській діяч, засновник марксизму. Народився в м. Трір (Рейнська провінція Прусії) у сім'ї адвоката. У 1835—1841 pp. вчився на юридичному факультеті Боннського, потім Берлінського університету. 31842 р. редактор демократичної «Рейнської газети». У1843 р. переїхав до Парижа, де познайомився з представниками соціалістичного і демократичного руху, у 1844 р. почалася дружба К. Маркса з Ф. Енгельсом.

У1845 р. Маркс переїхав до Брюсселя. У період революційних подій в Європі 1848— 1849 pp. активно брав участь у роботі міжнародної організації «Союз комуністів» і разом з Енгельсом написав її програму «Маніфест Комуністичної партії» (1848). У червні 1848 — травні 1849 pp. Маркс і Енгельс видавали в Кельні «Нову Рейнську газету» (Маркс — головний редактор).

Після поразки революції Маркс виїхав до Парижа, а в серпні 1849 р. переїхав до Лондона, де прожив до кінця життя. Теоретичну і суспільну діяльність продовжував завдяки матеріальній допомозі Енгельса. Маркс був організатором і лідером І Інтернаціоналу (1864—1876). У1867 р. вийшла головна праця Маркса «Капітал» (т. 1); роботу над наступними томами Маркс не завершив, їх підготував до видання Енгельс (т. 2,1885; т. 3,1894). В останні роки життя Маркс активно брав участь у формуванні пролетарських партій.

У середині 40-х pp. стався перехід Маркса від ідеалізму і революційного демократизму до матеріалізму і комунізму. Маркс розробив принципи так званого матеріалістичного розуміння історії (історичний матеріалізм), теорію доДаткової вартості, досліджував розвиток капіталізму і висунув положення про неминучість його загибелі і переходу до комунізму внаслідок пролетарської революції. Ідеї Маркса значним чином вплинули на соціальну думку та історію суспільства в кінці XIX—XX ст. Основні праці: «Економічно-філософські рукописи» (1844); «До критики гегелівської філософії права» (1844); «Святе сімейство» (1845), «Німецька ідеологія» (1845—1846), обидві написані спільно з Ф. Енгельсом; «Убогість філософії» (1847); «Класова боротьба у Франції з 1848 по 1850 pp.» (1850); «Вісімнадцяте брюмера Луї Бонапарта» (1852); «Громадянська війна у Франції» (1871); «Критика Готської програми» (1875).

Маркс прагнув об'єднати робітничий рух різних країн, вів рішучу боротьбу проти прудоністів, лассальянців, бакуністів. У 1867 р. був опублікований 1-й том «Капіталу» — головної праці Маркса, в якій дано аналіз розвитку капіталізму та його історичних меж. У написаній в 1875 р. «Критиці Готської програми» Маркс піддав критиці помилки керівників німецької соціал-демократії; дослідив питання про дві фази комунізму.

Після розпуску І Інтернаціоналу (1876) Маркс висунув як головне політичне завдання створення пролетарських партій в окремих країнах. Продовжувачем справи Маркса і Енгельса був В. І. Ленін, який розвинув марксистське учення в нових історичних умовах.