Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

РОБІТНИЧИЙ І СОЦІАЛІСТИЧНИЙ РУХ У КРАЇНАХ ЄВРОПИ

Сен-Симон де Анрі

Сен-Симон де Анрі (повне ім'я, прізвище і титул Анрі Клод де Рувруа, граф де Сен-Симон) (17 жовтня 1760, Париж — 19 травня 1825, там же) — французький мислитель-утопіст. Народився в аристократичній сім'ї. Отримав домашню освіту; серед його учителів був знаменитий енциклопедист Д'Аламбер. У 1777 р. почав військову службу в піхотному полку. У 1783 р. брав участь у війні за незалежність США; повернувшись, був нагороджений і став полковником. Але військова кар'єра не зацікавила його, і він вийшов у відставку. Революцію у Франції зустрів з ентузіазмом і навіть відмовився від графського титулу. Займався операціями із торгівлі з нерухомістю та фінансовими спекуляціями. Був ув'язнений, звільнився після термідоріанського перевороту.

Багатий життєвий досвід, біди епохи і крах революційних ідеалів привели його до ідеї нової науки, яка повинна була вказати людству шлях до довершеного суспільного устрою. Відчувши нестачу знань, у 1799 р. почав активно займатися самоосвітою, відвідував лекції в Політехнічній школі в Парижі. Розтративши залишки свого майна, став переписувачем у ломбарді. У1803 р. вийшов його перший твір — «Листи женевського жителя до сучасників». З-під пера Сен-Симона вийшли: «Вступ до наукових праць XIX ст.» (1808), «Записка про всесвітнє тяжіння» (1813), «Нарис науки про людину» (1813), «Про реорганізацію європейського суспільства» (1814). Були видані декілька номерів збірників «Індустрія» (1814—1816), «Організатор» (1819—1820). Для пропаганди своїх ідей розсилав власноручно переписані твори ученим, державним діячам, у тому Числі Наполеону і навіть королю. Але очікуваної підтримки і визнання не отримав й часом сприймався як божевільний. Жив і друкував свої праці на випадкові заробітки і нерегулярну допомогу благодійників та прихильників. Поступово навколо нього утворилося невелике коло учнів та однодумців. У1822 p., коли його нужденний стан посилився, зробив спробу самогубства, внаслідок якої втратив око. Останні твори — «Катехізис промисловця» (1824), «Міркування літературні, філософські та індустріальні» (1825), «Нове християнство» (1825).