Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

РОБІТНИЧИЙ І СОЦІАЛІСТИЧНИЙ РУХ У КРАЇНАХ ЄВРОПИ

Соціалізм

Соціалізм — назва учень, в яких як мета та ідеал висувається здійснення принципів соціальної справедливості, свободи й рівності, а також суспільного устрою, що втілює ці принципи. Термін «соціалізм» уведений у науку французьким філософом П. Леру (1797—1871), однак уявлення про суспільство соціальної справедливості походять від давніх ідей про «золотий вік», вони розвивалися в різних релігіях, а потім у багатьох різновидах утопічного соціалізму. Теорія «наукового соціалізму», розроблена К. Марксом і Ф. Енгельсом, розглядала соціалізм як нижчу фазу (рівень) комунізму, що приходить на зміну капіталізму внаслідок пролетарської революції і встановлення диктатури пролетаріату. Після Жовтневої революції 1917 р. в Росії, що проголосила своєю метою втілення на практиці ідей «наукового соціалізму», соціалізм розвивався у двох напрямках, на які розколовся міжнародний соціалістичний рух, — комуністичному і соціал-демократичному.

У соціал-демократичній течії затвердилася орієнтація на реформування капіталізму, яка спиралася на ідеї Е. Бернштейна. Зазнавши значної еволюції, відмовившись від марксизму як єдиної ідейної основи, соціал-демократія виробила сучасну концепцію демократичного соціалізму, за якою соціалізм може бути здійснений у тривалому процесі реформування капіталізму, затвердження політичної, економічної і соціальної демократії та цінностей свободи, справедливості, солідарності і рівності. Політика соціал-демократії вплинула на демократизацію відносин влади і власності, на зростання рівня та якості життя найманих працівників і в сукупності з іншими чинниками призвела до значної трансформації капіталістичного суспільства. У комуністичному русі набули поширення уявлення про соціалізм, пов'язані з затвердженням у кінці 20-х — на початку 30-х pp. тоталітарного режиму в СРСР, а після Другої світової війни — і в інших країнах (світова соціалістична система). Характерними рисами такого ладу, який був оголошений соціалістичним (реальний соціалізм, зрілий, розвинений соціалізм), є монополія державної власності, директивне централізоване планування, диктатура верхнього прошарку партійно-державного апарату, який спирався на апарат насильства і масові репресії, свавілля, беззаконня, нетерпимість до інакомислення.

Панування тоталітарної системи призвело до економічної, політичної і духовної кризи, значного відставання від розвинених країн світу, ізоляції від світової культури.