СТАРОДАВНІ ІНДІЯ ТА КИТАЙ

Хараппська цивілізація (Мохенджо-Даро й Хараппа)

У межах цієї цивілізації існували два великих міста: Мохенджо-Даро, на березі Інда в Синді, і Хараппа, на березі Раві в Пенджабі. У кожному з них знаходилися укріплені цитаделі, побудовані на платформах з глини та сирцової цегли, висота яких досягала 6—15 м. У містах були великі зерносховища. У цитаделі Мохенджо-Даро знайдено також будівлі для проведення ритуальних церемоній, священне водоймище, палацові споруди й зали прийомів. Примітною особливістю Мохенджо-Даро було використання каналізації з обпаленої цегли. Будинки, як правило, з обпаленої цегли і з двориком у центрі, були ретельно сплановані, часто в них робили цегляні сходи, що вели на верхній поверх або плоский дах. Підлоги у ванних кімнатах викладалися плиткою, була каналізація. У Хараппі поруч із зерносховищами знаходилися ряди майданчиків для обмолоту зерна, до них примикали ряди казарм. Найбільш примітними з типових для Хараппської цивілізації виробів є різьблені печатки. Звичайно вони виготовлялися зі стеатиту і мали квадратну форму (іноді круглу). На лицевому боці було вирізано зображення якої-небудь тварини: однорога, короткорогого бика, горбатого буйвола, носорога, тигра, слона, а також фантастичних звірів, іноді ритуальних людських або напівлюдських фігур. Як знаряддя праці і зброю жителі долини Інда використовували вироби з міді або бронзи: плоскі ножі, списи, плоскі сокири без гнізда для рукоятки, які давно вже були відомі в Західній Азії. Прикраси робили із золота, срібла, міді або фаянсу, рідше зустрічається ляпіс-блакить з Афганістану, а також бірюза з північно-східної Персії. Хараппське письмо, представлене символами на печатках і гончарних черепках, на жаль, досі повністю не розшифроване.