Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

ПЕРЕДНЯ АЗІЯ В ДАВНИНУ

Зикурати

Зикурат — храмова вежа, яка притаманна головним храмам вавилонської та ассирійської цивілізацій. Назва походить від вавилонського слова sigguratu — «вершина» (у тому числі вершина гори). Перші такі вежі у формі примітивних ступінчастих терас з'явилися в долинах Тигру і Євфрату в кінці IV тис. до н. є. Останній помітний сплеск активності в зведенні месопотамських зикуратів зафіксовано вже в VI ст. до н. е., у кінці Нововавилонського періоду. Як видно з назви, зикурат був «штучним пагорбом», імітацією одного з тих святилищ, які шумери втратили внаслідок переселення зі своєї гірської прабатьківщини на рівнини Месопотамії. Зикурат являв собою масивну споруду, що складалася з кількох терас, з похилими стінами та невеликим храмом на вершині. Знаменитий вавилонський зикурат — так звана Вавилонська вежа — був висотою більше за 90 м, довжина кожної сторони квадратної основи становила 91,5 м. Вавилонська вежа зикурат називалася Етеменанкі (Будинок основи небес та землі) і була увінчана храмом верховного божества Мардука. Храм мав довжину 24, ширину 21 і висоту 15 м. У ньому стояли розкішно прибране ложе, золотий стіл. Усі зикурати Месопотамії мали в плані квадратну або прямокутну форму, і єдиною їхньою прикрасою служили розташовані через однакові проміжки високі й вузькі ніші. Споруда загалом була покликана символізувати Всесвіт, причому тераси були різнобарвні, кожний колір означав відповідно підземний світ, видимий світ живих істот та світ небесний. Храм на вершині, що символізував небо, в Уруці був білого кольору, а в Вавилоні та Урі — інкрустований блакитною цеглою.