Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

КРАЇНИ ЄВРОПИ В 1815—1847 pp.

Герцен Олександр Іванович

Герцен Олександр Іванович (1812— 1870) — російський революціонер, письменник, філософ. Позашлюбний син багатого поміщика І. А. Яковлева. Закінчив Московський університет (1833), де разом з М. П. Огарьовим очолював революційний гурток. У 1834 р. арештований, 6 років провів у засланні. Друкувався з 1836 р. під псевдонімом Іскандер. З 1842 р. у Москві, голова лівого крила західників. У філософських працях «Дилетантизм у науці» (1843), «Листи про вивчення природи» (1845— 1846) та інших затверджував союз філософії з природничими науками. Гостро критикував кріпосний лад в романі «Хто винен?» (1841—1846), повістях «Лікар Крупов» (1847) і «Сорока-злодійка» (1848). З 1847 р. в еміграції. Після поразки європейських революцій 1848—1849 pp. розчарувався в революційних можливостях Заходу і розробив теорію «російського соціалізму», ставши одним із засновників народництва. У 1853 р. в Лондоні заснував Вільну російську друкарню. У газеті «Колокол» викривав російське самодержавство, вів революційну пропаганду, вимагав звільнення селян разом із землею. У1861 р. став на бік революційної демократії, сприяв створенню організації «Земля і воля», підтримав Польське повстання 1863—1864 pp. Помер у Парижі, могила знаходиться в Ніцці. Автобіографічний твір «Минуле й думи» (1852— 1868) — один з шедеврів мемуарної літератури.