КРАЇНИ ЄВРОПИ В 1815—1847 pp.

Західники

Західники — представники одного з напрямів російської громадської думки 1840—1850-х pp. Вважали історію Росії частиною загальносвітового історичного процесу, прихильники розвитку країни по західноєвропейському шляху. Критикували самодержавство і кріпацтво, висували проекти звільнення селян разом із землею, прихильники реформ і конституційного перетворення державного устрою. Головні представники: П. В. Аннєнков, В. П. Боткін, Т. М. Грановський, К. Д. Кавелін, М. Н. Катков, І. С. Тургенев, П. Я. Чаадаев, Б. М. Чичерін і т. д. Співпрацювали в журналах «Отечественные записки», «Современник», «Русский вестник». Ліве крило західників — О. І. Герцен, В. Г. Бєлінський, М. П. Огарьов (до кінця 1840-х pp.). Після селянської реформи 1861 р. західники зблизилися зі слов'янофілами на засадах лібералізму. Погляди західників отримали подальший розвиток у програмах російських ліберальних організацій та груп кінця XIX — початку XX ст.