Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

КРАЇНИ ЄВРОПИ В 1815—1847 pp.

Декабристи

Декабристи — діячі російського визвольного руху першої чверті XIX ст. Рух виник в колах освіченої дворянської молоді, що перебувала під впливом європейської громадської думки, ідей французьких енциклопедистів та Великої Французької революції. Разом з тим рух декабристів зародився в епоху складання національної самосвідомості в цілому ряді країн Європи і був подібним до інших національних патріотичних рухів. Багато хто з майбутніх декабристів брав участь у війнах з Наполеоном. Основними цілями декабристів були встановлення в Росії конституційного парламентського режиму та обмеження самодержавства (як форма правління розглядалися республіка або конституційна монархія), скасування кріпацтва, демократичні перетворення, введення цивільних прав і свобод. Декабристи висували ідеї щодо змін в економічній системі Росії, обговорювали плани аграрної реформи (неминучої після скасування кріпацтва), судової і військової реформ. Декабристи утворили кілька таємних товариств: Союз порятунку (1816—1817), Союз благоденства (1818—1821), Південне товариство і Північне товариство (1821—1825). Окремо виникло Товариство об'єднаних слов'ян, яке в 1825 р. увійшло до складу Південного товариства. Перші таємні товариства прагнули в основному шляхом формування громадської думки впливати на уряд і домагатися проведення ліберальних перетворень, але після 1821 р. в планах декабристів стала переважати ідея військового перевороту. Раптова смерть Олександра І змусила декабристів провести погано підготовлені й безуспішні повстання 14 грудня 1825 р. на Сенатській площі в Петербурзі та Чернігівського полку на Україні.

Після їх придушення урядом Миколи І в Петербурзі був створений спеціальний Слідчий комітет у справі про зловмисні таємні товариства. До слідства, що тривало більше півроку, було притягнуто близько 600 чоловік, які підозрювалися в участі в таємних товариствах. 121 людина була віддана під суд; усі підсудні були поділені на 11 розрядів за мірою провини. 5 декабристів (П. І. Пестель, К. Ф. Рилєєв, С. І. Муравйов-Апостол, М. П. Бестужев-Рюмін, П. Е Каховський) були засуджені до страти й повішані в Петропавлівський фортеці 13 липня 1826 p.; інші засуджені на різні терміни каторги і заслання, розжалувані в солдати і позбавлені дворянства.

Засуджені декабристи спочатку утримувалися в Петропавлівський фортеці та фортецях Фінляндії, а потім поступово відправлялися в Сибір. Перші привезені декабристи були розподілені по різних рудниках та заводах, але вже до осені 1827 р. всіх їх зібрали в Читинському острозі, а восени 1830 р. перевели до в'язниці на Петровському заводі. У 1856 р. після смерті Миколи І у зв'язку з коронацією Олександра II було видано маніфест про амністію декабристів і дозвіл повернутися із заслання (на той час живими залишилося близько 40 декабристів).