Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

ПЕРЕДНЯ АЗІЯ В ДАВНИНУ

Іудаїзм

Іудаїзм — релігія єврейського народу. Слово «іудаїзм» (від грецького ioudaismos) започаткували грекомовні євреї близько 100 р. до н. є. для того, щоб відрізнити свою релігію від грецької. Цей термін походить від імені четвертого сина Іакова — Іуди (Йєхуди), нащадки якого утворили південне Іудейське царство зі столицею в Єрусалимі. Після падіння північного Ізраїльського царства й розпорошення його племен народ Іуди (відомий згодом під назвою «йєхудим», «іудеї» або «євреї») став основним носієм єврейської культури, яка збереглася навіть після руйнування єврейської держави. Іудаїзм як релігія — найважливіший елемент єврейської цивілізації. Завдяки усвідомленню своєї богообранності євреї змогли вижити в умовах, коли вони не раз втрачали свою національно-політичну ідентичність. Іудаїзм сповідує віру в єдиного Бога і визнає реальний вплив цієї віри на життя. Іудаїзм —- не тільки етична система; він включає в себе релігійні, історичні, обрядові та національні елементи. Етична поведінка не самодостатня, вона повинна поєднуватися з вірою в те, що доброчесність «прославляє єдиного Бога». Головним об-ґрунтуванням ключових вірувань і практики іудаїзму служить історія єврейського народу. Священними текстами іудаїзму є Танах («Закон та пророки»), що складається з трьох частин: Тора (5 книг Мойсея, або П'ятикнижжя), Невіїм (Пророки) і Кетувім (Писання). Танах практично відповідає канонічним текстам Старого Заповіту християнських напрямів. Суть іудаїзму — у прийнятті Тори, а також учення пророків і мудреців. Воля Всевишнього була виражена в Письмовій Торі (П'ятикнижжі) та Усній Торі. Усна Тора пояснювала багато заповідей, що містяться в П'ятикнижжі; вона передавалася з покоління в покоління, доки не була записана (у II ст. до н. е.), щоб стати наріжним каменем Талмуду. Талмуд складається з двох частин і являє собою збірник релігійно-юридичних правил життєвої та віросповідної мудрості.