Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

ПРАВЛІННЯ НАПОЛЕОНА БОНАПАРТА. ПЕРША ІМПЕРІЯ У ФРАНЦІЇ

Кодекс Наполеона, або Цивільний кодекс

Кодекс Наполеона, або Цивільний кодекс (Code Napoleon, Code Civil) — зведення цивільного законодавства Франції, прийняте в березні 1804 р. в період Консульства Наполеона Бонапарта. Розроблений комісією юристів з ініціативи і за безпосередньою участю Наполеона, кодекс юридично закріпляв завоювання Великої Французької революції. Він спирався на Декларацію прав людини і громадянина. Важливим юридичним джерелом кодексу було римське право. Кодекс Наполеона складається з трьох частин. У першій трактуються питання правоздатності й акти громадянського стану: шлюб, розлучення, опіка, усиновлення. Проголошується громадянська рівність. Законодавці фіксують норми, що забезпечують збереження і недоторканність власності сім'ї: верховенство в сім'ї чоловіка і неможливість для дружини розпоряджатися майном без його згоди, влада батьків над дітьми.

У центрі кодексу — питання власності, які були головними для багатьох нових, створених революцією власників. Друга частина кодексу присвячена регламентації права власності. Третя частина регламентує договірні відносини, пов'язані з придбанням власності (порядок успадкування, дарування, купівля-продаж), договори з найму, у тому числі з найму "робочої сили. Неодмінною умовою законності договору кодекс оголошує рівність громадян, що його укладають, і їхню повну свободу вступати або не вступати у договірні відносини.

Для Франції кодекс Наполеона був першим загальним зведенням законів. Він юридично закріпив найважливіші економічні і цивільні результати Французької революції. Відразу ж після прийняття кодекс був поширений на французькі колонії, а також на європейські країни, завойовані Наполеоном, або на ті, що вступили з ним у союз (Італія, Голландія, Бельгія, герцогство Варшавське, Вестфальське королівство і т. д.).