Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

ПЕРЕДНЯ АЗІЯ В ДАВНИНУ

Соломон

Соломон — син царя Давида і останній цар єдиного Ізраїльського царства. Правив 40 років (близько 973 — близько 933 pp. до н. е.). Ім'я Ієдідіа, що означає «Той, якого любить Бог», було дано йому при народженні; ім'я ж Соломон (євр. Шломо — «мир») було його тронним ім'ям. Царювання Соломона дійсно було мирним, хоч і почалося зі страти його брата Адонії. Він посилив політичну могутність свого царства; уклавши торгові угоди з сусідніми державами, побудувавши торговий флот в Еціон-Гавері й відправивши кораблі у віддалені країни, він зміцнив Ізраїль економічно; а розділивши країну на окремі області, якими управляли його намісни-ки, упорядив її адміністративну систему. Він побудував чудовий палац та спорудив Єрусалимський храм, що став для євреїв історичним символом релігійної слави й урочистої пишності. Традиція приписує Соломону авторство книг Притч, Пісні пісень та Екклесіаста. Соломон уклав тісний союз з Єгиптом і Фінікією. Фінікійське місто-держава Tip забезпечувало Соломона майстерними ремісниками, будівельним деревом (ліванський кедр), кораблями і моряками для флоту, який плавав з Еціон-Гавера (Ейлата) в далеку країну Офір (це ім'я могло означати південну Індію або східну Африку). Щоб розплатитися за цю допомогу, Соломону довелося віддати Тіру велику частину Галілеї. До кінця правління Соломона більшість ізраїльтян, незадоволених непосильними податками, а також обов'язком утримувати Храм Соломона і його жерців, була настроєна проти Давидової династії. Відразу після смерті Соломона десять північних колін повстали під проводом Єровоама і заснували нове царство Ізраїль. Невелике Іудейське царство, що дісталося синові Соломона Ровоаму, завоювали єгиптяни, а Храм було пограбовано.