Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

ПІВНІЧНА АМЕРИКА У XVIII ст.

Декларація незалежності

Декларація незалежності — головний документ Американської революції, прийнятий Континентальним конгресом 4 липня 1776 p.; проголосив відділення від Великобританії 13 північноамериканських колоній. 11 червня 1776 р. для підготовки Декларації було обрано комітет у складі Т. Джефферсона, Дж. Адамса, Б. Франкліна, Р. Шермана і Р. Р. Лівінгстона. Комітет доручив скласти проект Декларації Джефферсону, який 17 днів (з 11 по 28 червня) працював над її текстом, не звертаючись за допомогою до наукових трактатів, памфлетів або колег з комітету. Увечері 4 липня Декларація була одноголосно схвалена. Декларація незалежності не тільки пояснювала причини, що спонукали американців до відділення від метрополії, але й була першим в історії документом, що проголосив принцип суверенітету народу як основи державного устрою. її формулювання затверджували за народом право на повстання і повалення деспотичного уряду, проголошували основні ідеї демократії — рівність людей, їхні «невід'ємні права, серед яких право на життя, свободу і на прагнення до щастя».

Декларація стала не тільки свідченням про народження нової держави, але й визнаною пам'яткою американської літератури: Джефферсону вдалося виразити відомі принципи та ідеї чудовою мовою, у короткій і доступній формі. Церемонія підписання відтвореної на пергаменті Декларації відбулася 2 серпня 1776 p., коли услід за Дж. Хенкоком свої підписи поставили ще 55 осіб. Імена 56 чоловік, які підписали Декларацію, увійшли в історію США, їм присвячені обширна література і меморіал у Вашингтоні. День прийняття Декларації — 4 липня — став національним святом США — Днем незалежності, який щорічно урочисто відзначається всією країною.