Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

НІМЕЧЧИНА І АВСТРІЯ У XVIII ст.

Иосиф II Габсбург

Иосиф II Габсбург (13.03.1741—20.02.1790) — австрійський ерцгерцог з 1780 р. (в 1765—1780 pp. співправитель Марії-Терезії, своєї матері), імператор «Священної Римської імперії» з 1765 р. Син Франца І Стефана Лотаринзького. Представник політики освіченого абсолютизму. У роки свого правління Йосиф II намагався реформувати найбільш застарілі феодальні інститути імперії Габсбургів і прискорити економічний розвиток своєї держави. Він проводив політику протекціонізму, заохочував розвиток мануфактури, протягом 1781—1785 pp. відмінив особисту кріпосну залежність селян. Імператор намагався ввести єдиний поземельний податок, але ця реформа була зірвана через опір дворянства, яке також підлягало оподаткуванню. Йосиф II обмежив самостійність католицької церкви в коронних землях, розпустив багато монастирів, частково секуляризував церковне майно. У 1781 р. він видав Толерантний патент, у якому оголошував про віротерпимість. Імператор сприяв і розвитку світської школи, У 1784—1785 pp. німецьку мову було введено як офіційну в усіх частинах імперії Габсбургів. Авторитарні і бюрократичні методи проведення реформ призвели до вибуху повстань на національних околицях, особливо в Угорщині й Австрійських Нідерландах. Ще будучи співправителем, Йосиф II керував зовнішньою політикою і військовою справою імперії. На цьому терені він вирізнявся агресивністю, був найбільш активним прихильником участі Австрії в поділі Польщі в 1772 р. Намагаючись зміцнити провідне становище Австрії в «Священній Римській імперії», Йосиф II зустрів сильний опір з боку Пруссії. Проводив дружню політику щодо Росії, у 1781 р. уклав з нею союз.