Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

РОСІЯ В КІНЦІ XVII—XVIII ст.

Три поділи Польщі

Три поділи Польщі — поділи Польської держави між Росією, Пруссією та Австрією в 1772, 1793 і 1795 pp. Росія була зацікавлена в слабкій і слухняній Польщі, а в перспективі й у поверненні під російський скіпетр польських земель, які колись входили до складу Київської Русі. Кризовий стан польської державності (виборний, майже позбавлений реальної влади король і погано керований сейм, на якому будь-який шляхтич міг накласти вето на будь-яке рішення) сприяв досягненню цих цілей. У1763 p., спираючись на силу російської армії й підтримку Пруссії, Катерина II добилася обрання на польський престол свого ставленика Станіслава-Августа Понятовського. З його допомогою російський уряд розраховував забезпечити в Польщі свої інтереси і, зокрема, вирішити проблему прав польських православних (дисидентів). Але польський сейм навіть не бажав чути про поступки православним.

У 1768 р. ситуація ще більше загострилася: проти Росії виступила Барська конфедерація польських магнатів. У Росії було достатньо сил, щоб підкорити Польщу, але цього не допустили б Австрія й Пруссія, які домовилися спільно підтримувати існуючий у Польщі політичний устрій. Так виник новий союз, який привів до першого поділу Польщі. Проти Барської конфедерації були послані війська під командуванням О. В. Суворова, який досить швидко зумів справитися з противником. Однак рішучість Росії стала непокоїти тепер й інші європейські країни (зокрема, Францію), які спровокували початок російсько-турецької війни 1768—1774 pp. Ця війна, яка була загалом успішною для Росії, лягла непосильним тягарем на плечі народу.

Уряд, усвідомивши, що європейські держави все одно не допустять посилення Росії за рахунок Туреччини, став шукати шляхи до миру. Але Туреччина, яку підтримувала Австрія, не бажала йти ні на які угоди. Відмовитися підтримувати Туреччину Австрію спонукала лише згода Росії на поділ Польщі, який ініціювала Пруссія. Внаслідок цього 25 липня 1772 р. між трьома країнами було підписано угоду про перший поділ. За першим поділом Польщі Росія отримала території польської Лівонії й частину Білорусії загальною площею 92 тис. км2. Австрії дісталася Малопольща з територією площею 83 тис. км2, а Пруссії — лише 36 тис. км2 Великопольщі.

На підставі підписаного в 1790 р. пруссько-польського договору про взаємодопомогу польський сейм прийняв кілька важливих законодавчих актів, найзначнішим з яких була конституція 3 травня 1791р. Звістка про польську конституцію стривожила російську імператрицю. Дочекавшись, поки Австрія і Пруссія зав'язнуть у війні з Францією, Катерина весною 1792 р. направила в Польщу російські війська. Кампанія була недовгою, і вже до літа російська армія контролювала всю територію Речі Посполитої. У грудні того ж року Петербург дав позитивну відповідь на чергову пропозицію Пруссії щодо нового поділу Польщі, офіційно проголошеного 9 квітня 1793 р. Підсумком другого поділу була анексія Пруссією території площею 58 тис. км2 з великими містами Гданськом, Торунем, Познанню. Росія ж збільшила свої володіння на 250 тис. км2, приєднавши до імперії Східну Білорусію і Правобережну Україну. Але в Польщі спалахнув патріотичний рух на чолі з Т. Костюшком. Спочатку повсталим навіть вдалося добитися деяких успіхів, але незабаром, після того як проти них виступили* австрійська й прусська армії, а командування російськими військами знову прийняв Суворов, стало ясно, що справа їхня приречена.

У жовтні 1795 р. з Польською державою було остаточно покінчено: за третім поділом Польщі Австрія отримала ще 47 тис. км2 польських земель з м. Любліном, Пруссія — 48 тис. км2 з Варшавою, а Росія — 120 тис. км2, включаючи Західну Волинь, Західну Білорусію, Литву і Курляндію.