Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

РОСІЯ В КІНЦІ XVII—XVIII ст.

Пугачов Омелян Іванович

Пугачов Омелян Іванович (1742 — 10 (21) січня 1775) — донський козак, керівник Селянської війни 1773—1775 pp. У 1759 р. вступив на військову службу козаком, брав участь у Семилітній війні. У 1764 р. знаходився в Польщі, у 1769—1770 pp. воював з турками і отримав чин хорунжого. Після хвороби повернувшись на Дон, у 1772 р. вирушив бродяжити, жив серед терських козаків, за Кубанню у козаків-некрасовців, у Польщі, серед старообрядців під Черніговом, Гомелем, на річці Іргиз. Декілька разів його заарештовували, але кожного разу він утікав. У травні 1773 р. утік з казанської в'язниці на ріку Яїк, де серед козаків, що проживали там, оголосив себе імператором Петром Федоровичем, який нібито врятувався від убивць, підісланих невірною дружиною. 17 вересня від його імені було прочитано перший маніфест про початок повстання, ядром якого стали яїцькі козаки-старообрядці.

Потім до них приєдналися загони башкирів та інших народів Поволжя, уральські робітники, а також селяни, які становили більшість на останньому етапі повстання. Численні загони повстанців діяли на величезній території від Уралу до Волги. Сам Пугачов спочатку взяв в облогу Оренбург, але після поразки від урядових військ біля Татіщевої фортеці 22 листопада 1774 р. його головні сили відступили на Урал. Звідти він рушив на Волгу і взяв Казань. Подальший шлях переслідуваного урядовими військами бунтівного вождя лежав у пониззя Волги.

У зв'язку з розмахом пугачовського повстання уряд змушений був форсувати переговори з турками про закінчення війни і перекинути в Поволжя війська під командуванням О. В. Суворова. Після того як повстанці зазнали поразки під Царицином, Пугачов у вересні 1774 р. був виданий своїми колишніми соратниками царській владі. Доставлений у клітці до Москви, у розпорядження слідчої комісії, бунтівний вождь був засуджений судом до четвертування і страчений з декількома своїми товаришами 10 січня 1775 р. на Болотяній площі.