Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

РОСІЯ В КІНЦІ XVII—XVIII ст.

Катерина ІІ

Катерина II Велика (1729—1796) — російська імператриця (з 1762 p.). Німецька принцеса Софія Фредеріка-Августа Анхальт-Цербстська. З 1744 р. жила в Росії. З 1745 р. дружина великого князя Петра Федоровича, майбутнього імператора Петра НІ, якого скинула з престолу (1762), спираючись на гвардію (Г. Г. і О. Г. Орлових та інших). Провела реорганізацію Сенату (1763), секуляризацію земель (1763—1764), скасувала гетьманство на Україні (1764). Очолювала Уложенну комісію 1767— 1769 pp. За її правління сталася Селянська війна 1773—1775 pp. під проводом О. Пугачева.

Підписала указ про ліквідацію Запорозької Січі (1775), видала Установу для управління губернією 1775 p., «Жалувану грамоту дворянству» 1785 р. і «Жалувану грамоту містам» 1785 р. За часів Катерини II внаслідок російсько-турецьких воєн 1768—1774 і 1787—1791 pp. Росія остаточно закріпилася на Чорному морі, було приєднано Північне Причорномор'я, Крим, Прикубання. Вона ліквідувала Кримське ханство (1783), прийняла в російське підданство Східну Грузію (1783). У період правління Катерини II здійснено три поділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795). Імператриця листувалася з Вольтером та іншими діячами французького Просвітництва. Була автором багатьох белетристичних, драматургічних, публіцистичних, науково-популярних творів, «Записок».