Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

РОСІЯ В КІНЦІ XVII—XVIII ст.

Петро І

Петро І (30 травня (9 червня) 1672 — 28 січня (8 лютого) 1725) — російський цар з 1682 р. (правив з 1689 p.), імператор всеросійський (з 1721 p.), молодший син Олексія Михайловича від другого шлюбу з Н. К. Наришкіною. Провів реформи державного управління (створено Сенат, колегії, органи вищого державного контролю і політичного розшуку; церква підпорядкована державі; проведено розподіл країни на губернії, побудовано нову столицю Санкт-Петербург). Використав досвід західноєвропейських країн у розвитку промисловості, торгівлі, культури. Проводив політику меркантилізму (створення мануфактур, металургійних, гірничих та інших заводів, портів, каналів тощо). Керував будівництвом флоту і створенням регулярної армії.

Очолював армію в Азовських походах 1695—1696 pp., Північній війні 1700—1721 pp., Прутському поході 1711 p., Персидському поході 1722— 1723 pp.; командував військами при взятті Нотебурга (1702), у битвах біля села Лісового (1708) і під Полтавою (1709). Сприяв зміцненню економічного і політичного становища дворянства.

З ініціативи Петра І відкрито багато учбових закладів, Академію наук, прийнято т. зв. цивільний шрифт. Реформи Петра І проводилися за допомогою жорстоких методів, шляхом крайнього напруження матеріальних і людських ресурсів (введено подушний податок), що спричиняло народні повстання (Стрілецьке 1698 p., Астраханське 1705—1706 pp. Булавінське 1707—1709 pp.), які придушувалися урядом. Будучи творцем могутньої абсолютистської держави, Петро І добився визнання за Росією авторитету великої держави.