АНГЛІЯ В XVII—XVIII ст.

Війна за Іспанську спадщину

Війна за Іспанську спадщину (1701—1714 pp.) — війна між Францією і Іспанією — з одного боку, і протистоячою їм коаліцією на чолі з австрійськими Габсбургами і Великобританією — з іншого боку. Причиною війни стала відсутність прямого спадкоємця у померлого в 1700 р. останнього представника династії іспанських Габсбургів Карла II. Війна йшла із змінним успіхом, але зрештою закінчилася перемогою країн антифранцузької коаліції. У1713 р. було укладено Утрехтський мир між Францією та Іспанією, з одного боку, і Англією, Голландією, Пруссією, Савойєю та Португалією — з іншого, а в 1714 р. у Раштатті — мирний договір між Францією і «Священною Римською імперією». У результаті Філіпп V був визнаний королем Іспанії та її колоній за умов відмови його спадкоємців від прав на французький престол. Значні вигоди від війни отримала Англія: до неї відійшли фортеця Гібралтар на півдні Піренейського півострова, острів Менорка в Середземному морі, французькі володіння у Північній Америці (землі навколо Гудзонової затоки, острів Ньюфаундленд); крім того, англійські купці добилися права асьєнто — права на ввезення негрів-рабів в іспанські колонії. Голландія дістала право тримати військові гарнізони в фортецях Намюр, Турн, Іпр та інших. До Австрії були приєднані Іспанські Нідерланди, південна частина Італії, Сардинія, частина Тоскани, Мілан і Мантуя, повернені території на Рейні. Сицилія відійшла до Савойї. Франція внаслідок війни була розорена і позбавилася колишньої могутності й впливу в Європі. Загальне число убитих і поранених у війні склало майже 600 тис. чоловік. Головним результатом війни за Іспанську спадщину стало посилення морської й колоніальної могутності Англії.