Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

ПЕРЕДНЯ АЗІЯ В ДАВНИНУ

Ассирія

Ассирія — давня держава в Північному Дворіччі, ядром якої спочатку було місто Ашшур. Уроки правління Хаммурапі Ассирія була вавилонською провінцією, потім потрапила під владу держави Мітанні. Нарешті на берегах Верхнього Тигру войовничі ассирійці стали закладати основи своєї імперії. Історію Ассирії після її першого піднесення можна поділити на три основних етапи.

1) Бл. 1300 — бл. 1100 pp. до н. є. Головним завданням, яке потрібно було вирішити ассирійцям, був захист кордонів. На заході знаходилася могутня Мітанні, на півночі Урарту, на сході — еламські племена, на півдні — касити. Протягом першої половини цього періоду йшла безперервна боротьба з мітаннійцями та Урарту, яку вели великий ассирійський цар Салманасар І (1274—1245 pp. до н. є.) та його наступники. До кінця періоду, коди на сході, півночі і заході кордони з сусідами зміцніти, ассирійці під час правління Тіглатпаласара І (1115—1077 pp. до н. є.) змогли зайнятися своїм південним сусідом — Вавилоном, де незадовго до цього впала Каситська династія (1169 р. до н. е.). На початку XI ст. до н. є. Тіглатпаласар захопив Вавилон, але втримати це місто ассирійцям не вдалося.

2) 883—763 pp. до н. є. Після двох століть смути, на початку ЇХ ст. до н. е., ассирійці знов створили сильну воєнізовану державу. При трьох великих царях-завойовниках — Ашшурнасірпалі II, Салманасарі II та Ададнірарі III, — правління яких охоплює період з 883 до 783 р. до н. е., ассирійці розширили свої володіння до колишніх північних і східних кордонів, вийшли до Середземного моря на заході й захопили частину земель Вавилонії. Ашшурнасірпал II, який хвалився, що у нього «немає супротивників серед князів Чотирьох країн світу», воював з ворогами Ассирії майже кожний рік свого правління; його наступники брали приклад з нього. Але сто років постійних воєн не могли не привести до фатального результату; Ассирійська держава розпалася, коли після сонячного затемнення 763 р. до н. е. в країні почалося цілковите безладдя.

3) 745—612 pp. до н. є. До 745 р. до н. є. Тіглатпаласар III відновив порядок у своєму царстві та здійснив нове завоювання Вавилонії. У роки правління Саргона II, засновника нової ассирійської династії (722 р. до н. е.), почався період небаченої могутності Ассирії. Саме Саргон II захопив Ізраїльське царство і переселив його жителів, зруйнував хетські фортеці, серед них Каркеміш, і розширив кордони царства до Єгипту. Сінаххеріб (Сіннахеріб) (705—681 pp. до н. є.) утвердив ассирійське володарювання в Еламі, а після повстання у Вавилоні (689 р. до н. є.) зрівняв це місто із землею. Асархаддон (681—669 pp. до н. є.) здійснив завоювання Єгипту (671 р. до н. е.), але в роки правління його сина Ашшурба-напала (669—629 pp. до н. є.) Ассирійська імперія почала розпадатися.

Незабаром після 660 p. до н. є. Єгипет відновив свою незалежність. Останні роки правління Ашшурбанапала були затьмарені нашестям кіммерійців та скіфів на Близький Схід і зростанням могутності Мідії та Вавилонії, боротьба з якими виснажила військові й фінансові резерви Ассирії. У 612 р. до н. є. ассирійська столиця Ніневія була захоплена об'єднаними силами мідійців, вавилонян і скіфів, і на цьому період незалежного існування Ассирії завершився.