ПЕРЕДНЯ АЗІЯ В ДАВНИНУ

Вавилон

Вавилон — відоме давнє місто в Месопотамії, столиця Вавилонії; було розташоване на річці Євфрат, на південь від сучасного Багдада. Давньою семітською мовою його називали «Баб-ілю», що означало «Брама бога», у староєврейській мові ця назва трансформувалася в «Бабель», а в грецькій і латинській — в «Бабілон». Первинне найменування міста пережило віки, ї досі один з пагорбів на місці давнього Вавилона називається Ба-біль. Розкопки гігантського комплексу руїн, що залишилися від стародавнього міста, були розпочаті в 1899 р. Німецьким Східним товариством під керівництвом Роберта Кольдевея. На історичному горизонті Вавилон з'являється в Старовавилонський період (бл. 1900 — бл. 1600 р. до н. е.). На початку цього періоду раніше незначне містечко Баб-ілю в Аккаді зробилося столицею невеликого царства, в якому правив аморей Сумуа-бум, що став засновником І Вавилонської династії. Його наступниками були Суму-ла-Ель, Сабіум, Апіль-Сін, Сінмубалліт і Хаммурапі, який правив з 1792 до 1750 р. до н. є. Вже при синові Хаммурапі — Самсуїлуне — почалося нашестя каситських племен, що спускалися зі східних гір. Більше ніж століття Самсуїлуне та його наступникам вдавалося стримувати натиск каситів. Та зрештою вони зуміли захопити країну і правили у Вавилоні майже півтисячоліття (бл. 1600 — бл. 1155 pp. до н. е.). Каситську династію змінила II династія Іссина, що втримувала владу в Вавилонії більше століття. її найвидатнішим царем був Навуходоносор І (1126—1105), що зумів на деякий час підпорядкувати Ассирію. Проте після нього значну частину Середньовавилонського періоду країна знаходилася під пануванням Ассирії. Саргон II в 710 р. до н. є. захопив Вавилон і коронувався тут як цар. Потім він побудував у південній цитаделі Вавилона масивну стіну з круглою кутовою вежею. Син Саргона Сінна-херіб в 689 р. до н. є. повністю зруйнував місто і навіть повернув на нього води Євфрату, щоб змити його з лиця землі. Однак його спадкоємець Асархаддон відновив і перебудував місто. Зокрема, було відновлено головний храм Вавилона — Есагіла; також було побудовано відомий зикурат, що ввійшов в історію під ім'ям Вавилонської вежі.

Нововавилонський період (612—539pp. до н. є.) почався із захоплення царської влади у Вавилоні халдеєм Набопаласаром, який вступив у союз з іншими антиассирійськими силами і в 612 р. до н. є. зруйнував Ніневію — столицю Ассирії. При його синові і наступникові Навуходоносорі II (605—562 pp. до н. е.) Вавилон досяг найвищого розквіту. Тоді сталася «колосальна перебудова всього міста». Було перебудовано все: Есагіла — храм бога Мардука, зикурат Етеменанкі, храм Емах і храм богині Іштар. Південну цитадель доповнили царським палацом, у північній її частині побудували ще один палац. Стіни раннього міста відновили, і місто, що збільшилося в розмірах, оточили величезною стіною; було вирито канали і побудовано кам'яний міст через Євфрат.

Одним із семи чудес стародавнього світу вважалися «висячі сади Семіраміди», але сучасні розкопки не змогли дати матеріали, за якими можна було б з упевненістю ідентифікувати їхні залишки. Найчудовішими спорудами Вавилона того періоду були Ворота Іштар і Алея Процесій, прикрашені кольоровими фризами биків, драконів і левів. Останнім царем цього періоду був Набонід, що ділив владу у Вавилоні зі старшим сином Белшаруцуром (Валтасаром). За допомогою розкопок встановлено, що після Набоніда у Вавилоні залишилися новий храм Іштар на Меркесі й оборонна стіна з великою пристанню на берегах Євфрату. У 539 р. до н. е. Вавилон був захоплений персидським царем Кіром II Великим.