Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

КРАЇНИ СХОДУ В XVI—XVIII ст.

Бей

Бей — тюркський титул і звання, військове і адміністративне, що походить від загальнотюркського титулу «бег» — правитель, вождь, князь, пан. У тюркських мовах цей титул має пряму паралель в термінах, що визначають сімейні відносини — чоловік, глава сім'ї. Спочатку бей був головою самостійного родового, родоплемінного і навіть політичного (державного) територіального підрозділу. У ранніх тюркських мовах існувало навіть поняття «беглербегі» (з VII ст. — «князь князів»), яке відповідає більш поширеним титулам султана, шахіншаха і т. д. У великих тюркських політичних об'єднаннях — каганатах, султанатах тощо — бег, бей займав певну ієрархічну позицію серед титулованих адміністраторів. У Турецькій імперії низхідна послідовність була такою: паша, бег, ага, ефенді. Титул бег як індивідуалізоване звання могли носити князі Молдавії, Валахії, острова Самос.

У наш час, як і більшість почесних адміністративних титулів, поняття бег набуло значення ввічливого звернення до знатної, високопоставленої або шанованої особи.