КРАЇНИ СХОДУ В XVI—XVIII ст.

Яничари

Яничари (тур. yeni ceri — нові війська) — придворне військо турецького султана. Яничарський корпус почав формуватися за султана Орхана в 1330 р. Це військо складалося з християнських військовополонених і знаходилося в безпосередньому розпорядженні султана. Згодом яничари стали своєрідним придворним військом турецького султана, абсолютно ізольованим від соціального оточення, а тим більше від широких мас населення.

Поступово у формуванні війська почали відбуватися певні зміни: передусім, військовополонених стали замінювати найманцями не мусульманської орієнтації, потім у складі корпусу з'явилися і мусульмани. Структура війська була досить простою: воно складалося з окремих рот — ортів, члени яких проживали спільно в одній казармі (ода), отримували однакову платню і спільно брали участь в усіх воєнних діях, що здійснювалися яничарським корпусом, чисельність якого могла наближатися до 100 тис. чоловік.

Корпус складався приблизно з 70 орт. Внаслідок своєї приналежності до придворного штату яничари та їхнє керівництво виявлялися досить близькими до султана. Вони супроводжували і охороняли його, що збільшувало їхню роль у політичних подіях, утому числі і в державних заколотах, які розпочалися з середини XVII ст. Єдиноначальність і жорстка організація війська, відокремленого від загальної соціальної структури турецького суспільства, перетворювала його у відособлену, порівняно незалежну групу.