КУЛЬТУРА ТА НАУКА В КРАЇНАХ ЄВРОПИ В XVI—XVII ст.

Мікеланджело Буонарроті

Мікеланджело Буонарроті (1475—1564) — італійський скульптор, живописець, архітектор, поет. З найбільшою силою виразив глибоко людяні, повні героїчного пафосу ідеали Високого Відродження, а також трагічне відчуття кризи гуманістичного світорозуміння в період Пізнього Відродження. Захоплення людською красою, монументальність, пластичність і драматизм образів виявилися вже в ранніх творах («Оплакування Христа», бл. 1497—1498; «Давид», 1501—1504; картон «Битва при Кашині», 1504—1506).

Розпис стелі Сікстинської капели у Ватикані (1508—1512), статуя «Мойсей» (1515—1516) утверджують фізичну і духовну красу людини, її безмежні творчі можливості. Трагічні ноти, викликані кризою ренесансних ідеалів, звучать в ансамблі Нової сакристії церкви Лоренцо у Флоренції (1520—1534), у фресці «Страшний суд» (1536—1541) на вівтарній стіні Сікстинської капели, у пізніх варіантах «Оплакування Христа» (бл. 1550—1555). В архітектурі Мікеланджело панують пластичний початок, динамічний контраст (Бібліотека Лауренціана у Флоренції, 1523— 1534). З 1546 р. керував будівництвом собору св. Петра, створенням ансамбля Капітолія в Римі. Поезія Мікеланджело вирізняється глибиною думки і високим трагізмом.