Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

СТАРОДАВНІЙ ЄГИПЕТ

Фараон

Фараон — термін, що вказував на царя Стародавнього Єгипту; походить від словосполучення «pr-oh», яке означає «великий дім». Починаючи з часів Тутмоса III (XV ст. до н. є.) цей термін постійно використовується в єгипетських джерелах для позначення царя; згодом він перейшов у грецьку і єврейську мови, а звідти — у сучасні європейські. Від часів V династії фараони маля п'ять імен, кожне зі своїми власними функціями: «ім'я Гора», «ім'я золотого Гора», «ім'я двох володарок» (верхньоєгипетської богині-грифа Нехбет і нижньоєгипетської богині-змії Уаджет), «ім'я царя Верхнього і Нижнього Єгипту», «ім'я сина Ра». Четверте і п'яте імена писали в картушах — подовжених замкнених овалах, що символізували всесвіт, яким володарює фараон. Імена фараонів завжди мають якесь значення: наприклад, Рамсес означає «народжений Ра», Аменхотеп — «Амон задоволений» і т. д. Саме ім'я фараона не вимовлялося: його називали інакомовно: «він», «його величність», «Гор». Життя єгипетських фараонів повністю регламентовано: для владик Єгипту мирське і священне було нероздільним, тобто людська і божественна сутність зливалися в них в єдине ціле; змінити що-небудь у цьому порядку фараон не міг навіть з власного бажання. Фараон розглядався в Стародавньому Єгипті як божественний володар, що одержував владу, знаходячись ще в утробі матері. Він був вмістищем життєвої сили країни, здійснював ритуали, завдяки яким змінювалися пори року й починалися розливи Нілу. Фараон був гарантом миропорядку, переможцем пітьми. «Сяйво» царя було таким сильним, що від нього втрачали свідомість. З його смертю ніби порушувалася світова гармонія — Єгипет не міг існувати без наступника божественної влади. Нового царя, увінчаного подвійним вінцем, що символізував об'єднання Верхнього і Нижнього Єгипту, зустрічали як світило. Померлий цар зазнавав муміфікації, а потім його ховали в розкішній гробниці. Фараони, власне кажучи, не вмирали: вони, покидаючи землю, сходили на небо, де, наслідуючи світовий закон, зливалися зі своїм творцем. До кінця своєї історії жителі Стародавнього Єгипту вірили в ідею божественної влади фараона.