Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

ДУХОВНИЙ СВІТ ЛЮДИНИ СЕРЕДНЬОВІЧНОГО ЗАХОДУ

Схоластика

Схоластика (від грецьк. sckolastikos — шкільний, вчений) — тип релігійної філософії, що характеризується поєднанням теологічних догматів з раціоналістичною методикою та інтересом до формально-логічних проблем; мала найбільший розвиток у Західній Європі в середні віки. Рання схоластика (XI—XII ст.) перебуває під впливом августинівського платонізму (Ансельм Кентерберійський та інші). У суперечках про універсали схоластичному реалізму (Гильйом з Шампо) протистоять номіналізм (Росцелін), а також концептуалізм (Абеляр).

Зріла схоластика (XII—XIII ст.) — це перш за все християнський аристотелізм Альберта Великого і Фоми Аквінського, аверроїзм (Сігер Брабантський), її головний центр — Паризький університет, основний жанр — «сума», енциклопедичне зведення відповідей на запитання. Пізня схоластика (XIII—XIV ст.) пов'язана з ученням Іоанна Дунса Скотта, В. Оккама. Проти схоластики виступили гуманісти Відродження. З Контрреформацією пов'язане нове пожвавлення схоластики, особливо в Іспанії (т. зз. друга схоластика, XVI—XVII ст.).