Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

ЄВРОПА В XIV—XV ст.

«Золота булла»

«Золота булла» Карла IV Люксембурга (лат. Bulla Aurea) — законодавчий акт, прийнятий імперським сеймом в 1356 р. і затверджений імператором «Священної Римської імперії» Карлом IV. Вона регламентувала обрання німецького короля колегією імперських курфюрстів і була дійсна до кінця існування Старої імперії (1806). Буллою були визначені права семи курфюрстів, в 7 розділі зазначалося, хто є «дійсними і законними курфюрстами «Священної Римської імперії»: три архієпископи (Майнца, Трира і Кельна), король Богемії, Рейнський пфальцграф, герцог Саксонії і маркграф Бранденбурга. Скликання цих зборів і роль керівника виборів короля належала архієпископу Майнца, що віддавав свій голос обранцеві останнім.

Рішення приймалося більшістю голосів (або одностайно). До обумовлених в «Золотій буллі» прав курфюрстів відносилося також обмеження (заборона) на розподіл територій курфюршеств. їхні права визначали їхній стан вищим за стан інших ландграфів. Особливо це стосувалося Богемії (Чеського королівства), король якої ставав тепер головним світським курфюрстом.