ЄВРОПА В XIV—XV ст.

Баязід Блискавичний

Баязід І Блискавичний (1354 або 1360 — 8 березня 1403) — султан Османської Туреччини в 1389—1402 pp. Баязід, старший син султана Мурада І, успадкував престол після смерті батька, убитого в 1389 p., і негайно ж стратив рідного брата Якуба. Сміливий і завзятий полководець, Баязід незабаром вторгся зі своїми полчищами в придунайські держави і підкорив у 1389 р. Сербію, у 1393—1396 pp. — Болгарію, у 1395 р. — Македонію і Фессалію, у 1394 р. здійснив спустошливий набіг на Мо-рею, де зруйнував місто Аргос, у 1395 р. — похід на Угорщину.

Скориставшись розбратами між візантійським імператором Іоанном та його сином Андроніком, позбавленим престолу на користь батьківського улюбленця Мануїла, Баязід втрутився в справи Константинополя і спочатку став на бік Андроніка, якого проголосив імператором. Іоанна і Мануїла Баязід кинув до в'язниці, але через два роки (1394) повернув їм владу, а Андроніка усунув від неї. У результаті Візантійська імперія потрапила в повну залежність від Баязіда. Проти Баязіда виступив король Богемії і Угорщини Сигізмунд, але під Нікополем потерпів страшну поразку (28 вересня 1396 p.).

Наслідком цього було підкорення Баязідом Боснії, а Валахія змушена була сплачувати туркам данину. Війська Баязіда неодноразово брали в облогу Константинополь у 1394—1401 pp. За Баязіда були підкорені анатолійські князівства. Баязід замислював новий похід на Константинополь, коли в Малій Азії з'явився Тамерлан (Тимур). Сп'янілий військовими успіхами, Баязід вирішив помірятися силами з монгольським завойовником, але в битві під Ангорою (сучасна Анкара) 20 липня 1402 р. був вщент розбитий і захоплений у полон. Баязід помер у полоні.