Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

ЄВРОПА В XIV—XV ст.

Кастилія

Кастилія — центральна частина Іспанії (автономні області Кастилія-Леон, Кастилія-Ла-Манчата інші), у XI—XV ст. — королівство, на основі якого протягом середніх віків формувалася єдина іспанська монархія. Виникла у 1035 р. У1037—1065,1072—1157 pp. та з 1230 р. була об'єднана з Леоном. Шлюб королеви Ісабель Кастильської (1474—1504) з Фернандо Арагонським започаткував створення єдиної іспанської монархії, основною силою якої стала Кастилія. Кастилія відіграла вирішальну роль у відвоюванні останнього оплоту мусульман на півострові — Гранадського емірату (1492). Прагнення до централізації країни виразилося не тільки в зміцненні державного апарату, але і в боротьбі з інакомисленням — введенні інквізиції (1478—1482) і повному вигнанні євреїв (1492). Придушення повстання мусульман Гранади призвело до переселення більшої їх частини в Африку і розорення господарства колишнього емірату. Відкриття Америки (1492) експедицією Христофора Колумба можна вважати однією з умовних точок відліку Нового часу. У нову епоху Кастилія увійшла до складу єдиної іспанської монархії: після правління Філіппа Красивого (1504—1506) і Хуани Безумної корона перейшла до Карла І Габсбурга, який успадкував від Фернандо Арагонського (1516) весь Піренейський півострів (крім Португалії) і став у 1519 р. імператором «Священної Римської імперії» (під ім'ям Карла V).