Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ У ПЕРВІСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Язичество

Язичество (від церк.-слов. язици — народи, іноземці) — позначення нехристиянських, у широкому значенні — політеїстичних релігій у літературі християнських народів. Боги язичества втілювали стихії природи: давньогрецький Зевс, індійський Індра, кельтський Таранас, скандінавський Тор, слов'янський Перун — громовержці, боги неба; давньогрецький Геліос, єгипетський Ра, слов'янський Дажбог — боги сонця; давньогрецький Посейдон, римський Нептун, індійський Варуна — боги вод, морів тощо. Поряд з ними шанувалися нижчі демони, духи лісів, джерел — німфи, дріади, лісовик, водяний тощо.

Суть язичницьких культів — магічний вплив на природу. Цикли постійного відродження природи, біологічного і господарського життя колективу (роду, общини) в уявленні язичників були взаємопов'язані. Тому «календарні» сільськогосподарські свята містили також «сімейні» торжества — весільні обряди, бенкети і т. п. Язичницькі (античні та інші) культи змінилися світовими релігіями (буддизмом, християнством, ісламом).