Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

ЄВРОПА В XIV—XV ст.

Жакерія

Жакерія (Jacquerie від «Jacques Bonhomme» — «Жак-Простак», звичайне прізвисько французьких селян) — серія селянських повстань у Франції в період Столітньої війни (1337—1453) між Англією і Францією. Найбільшим повстанням стала так звана «Велика Жакерія» (травень — червень 1358 p.). Повстання вибухнуло в переломний момент Столітньої війни. Незадовго до цього сталася битва під Пуатьє (1356), в якій французькі війська зазнали поразки, і велика кількість рицарів на чолі з королем Іоанном II Добрим потрапила в полон до англійців. Обурення селян було спровоковано тим, що спадкоємець престолу дофін Карл розпорядився збільшити податки, щоб зібрати суму, необхідну для викупу сеньйорів, які потрапили в полон. Укладене незабаром перемир'я між англійцями і французами також не принесло спокій країні, оскільки багато сіл було пограбовано англійськими загонами, що діяли по всій Франції. Це стало черговим ударом для селянства, яке в 1340-х pp. сильно потерпіло від голоду й епідемії чуми. Повстання почалося в травні 1358 р. на північному заході Франції і швидко розповсюдилося в Пікардії, Шампані, Іль-де-Франсі та інших областях.

Стихійно сформувалася селянська армія, що складалася з 5—6 тис. чоловік. Повсталі громили замки і вбивали їх мешканців. На чолі повстання стояв Гийом Каль, який зробив спробу об'єднатися з повсталими городянами в Парижі. Повстання в Парижі під проводом Етьєна Марселя почалося в 1358 р. і також було викликано невдоволенням податковим тягарем. Дофін Карл був змушений утікти з бунтуючого Парижа, а Етьєн Марсель спробував скористатися його втечею і відсутністю короля і змістити ненависних торговому стану адміністративних чиновників. Етьєн Марсель відіслав для підтримки учасників Жакерії загін з 300 чоловік з метою організувати боротьбу з військами дофіна, який блокував Париж. Дворяни незабаром стали об'єднуватися навколо Карла II Наваррського (Карла Злого).

Повсталі зайняли позиції поблизу села Мело, але на рівнинній місцевості, де вони розташувалися, рицарська кіннота була особливо небезпечна. Гийом Каль з декількома соратниками прибув у табір Карла Злого для переговорів, де його було схоплено і страчено. Внаслідок цього 10 червня 1358 р. селяни, слабо озброєні і позбавлені керівництва, були розгромлені дворянами на чолі з графом де Гастоком де Фуа і Жаном де Граїлі. Слідом розпочалися масові репресії проти повстанців.