Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

СЕРЕДНЬОВІЧНЕ МІСТО

Цехи

Цехи (нім. однина Zunft, Zeche) — у містах феодального суспільства організації ремісників, які були економічно самостійними виробниками. Найбільш розвинені форми організації міських ремісників склалися в країнах Західної Європи, де населення середньовічних міст добилося широких прав самоврядування. Завойовані городянами права полегшили як об'єднання ремісників в цехи, так і розвиток цехів, що вже склалися. Цехи з'явилися у Франції, Німеччині, Англії в XI—XII ст. (в Італії, можливо, ще раніше) і досягай повного розвитку в ХНІ—XIV ст. У цей час у більшості міст Західної Європи ремісники різних спеціальностей об'єдналися в цехи (виникли цехи ткачів, сукноробів, красильників суконь, чоботарів, шкіряників, ремісників, що виготовляли різні вироби з металу, теслярів, пекарів, м'ясників і т. д.).

Утворення цехів було пов'язано з характерною для західноєвропейського феодального суспільства тенденцією до корпоративної відособленості окремих соціальних груп. У цехи організовувалися не тільки ремісники, але й інші верстви міського населення: роздрібні торговці різних спеціальностей, рибаки, садівники, лікарі, музиканти тощо; в особливі корпорації, близькі до цехів, об'єднувалося і купецтво. Повноправними членами цехів були тільки ремісники, що самостійно вели своє господарство (майстри). Вони були власниками знарядь праці, ремісничої майстерні, в якій працювали разом з робітниками (підмайстрами) і учнями.

Щоб стати майстром, треба було не тільки володіти певними матеріальними ресурсами (щоб відкрити власну майстерню), але і пройти стаж учнівства (від 2—3 до 7 і навіть більше років) і деякий час пропрацювати підмайстром". Ремісники (майстри), що об'єдналися в цехи, домагалися права самим вирішувати свої внутрішні справи під загальним наглядом міської влади.

Органами управління в цехах були збори майстрів і особливі посадові особи, які обиралися членами цехів. Як і інші середньовічні корпорації, цехи впливали на всі сфери життя своїх працівників: спостерігали за дотриманням ремісниками певних правил поведінки, організовували взаємодопомогу і спільні свята, були осередками міського ополчення, виступали спільно в релігійних процесіях і т. д. Кожний цех мав свою емблему із зображенням знарядь праці, цехову печатку, касу.