СЕЛЯНИ І СЕНЬЙОРИ

Вілани

Вілани (лат. villani, від villa — садиба, маєток) — у середньовічній Європі категорії селян з різним статусом, у XIV—XV ст. — селяни взагалі. Категорія віланів виникла в IX ст. і формувалася з колонів епохи Каролінгів і сервів, які звільнялися з рабства. У Франції, Західній Німеччині, Італії вілани, на відміну від сервів, мали ряд прав вільних людей: могли відчужувати держання, перейти до іншого сеньйора або перебратися в місто, бути свідками в суді. їхні повинності були не такими обтяжливими, як у сервів: вони сплачували оброк, виконували незначну панщину, у деяких випадках підлягали сеньйоріальному суду, платили податок королеві і десятину.

В Англії категорія віланів почала оформлятися після нормандського завоювання в кінці XI ст. а в XII ст. вони вже признавалися підданими лорда (сеньйора), підлягали його суду, на відміну від вільних не могли звертатися до королівського суду, на них не розповсюджувалася дія загального права (англ. Common Law). Повинності віланів були «на волі лорда», тобто залежали від його свавілля. Відношення міжвіланами і лордами регулювалися звичаями майора (вотчини, маєтку). Вілан володів і розпоряджався рухомим майном, зазвичай успадковував держання, хоч юридично воно не було забезпечено. У XV ст. особиста залежність віланів була ліквідована , вони перетворилися в копігольдерів (термінових держателів).