Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

БОРОТЬБА НАРОДІВ ЄВРОПИ ТА АЗІЇ ПРОТИ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗАГАРБНИКІВ

Золота орда

Золота Орда — татарська держава, яка існувала в XIII—XV ст. на території Середньої Азії і Східної Європи. У східних джерелах називалася Улус Джучи, або Синьою Ордою, у російських — Золотою Ордою. Виникла на початку 40-х років XIII ст. внаслідок загарбницьких походів хана Батия.

До складу Золотої Орди входила територія від басейну р. Об і нижньої Сирдар'ї на Сході до Дністра на Заході. Руські князівства територіально не входили до складу Золотої Орди, а перебували у васальній залежності від неї — вони платили данину, зобов'язувалися надавати монголо-татарам військову допомогу і т. д. Центром Золотої Орди було Нижнє Поволжя, де за Батия була заснована столиця — місто Бату поблизу сучасної Астрахані (у той час — Тархан).

У період правління хана Узбека столиця була перенесена в Берке (місто засноване братом Батия ханом Берке, 1255—1266 pp.) поблизу сучасного Волгограда. У 50-х pp. XIII ст. Золота Орда стала повністю незалежною від Монгольської імперії. На чолі держави стояв хан з роду Чингісхана. Для розв'язання найважливіших питань хан скликав з членів династії з'їзд — курултай.

Політичний устрій Золотої Орди мав напіввоєнний характер, що відбилося на адміністративному устрої. Золота Орда ділилася на улуси, області, округи-тумани, тисячі, сотні, десятки.

На чолі адміністративно-територіальних одиниць стояли беки, темники, тисяцькі, сотники, десятники, які були одночасно правителями і воєначальниками. Поступове відділення від Золотої Орди самостійних ханств — Сибірського ханства (кінець XV ст.), Ногайської Орди (40-і роки XV ст.), Казанського ханства (1438), Кримського ханства (1443) та інших призвело в кінці XV — на початку XVI ст. до її остаточного розпаду.