Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

БОРОТЬБА НАРОДІВ ЄВРОПИ ТА АЗІЇ ПРОТИ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗАГАРБНИКІВ

Чингісхан (Темучжин)

Чингісхан походив з дрібної родоплемінної знаті північної Монголії. Він був старшим сином Есугея Баатура з роду Борджигіна та Ойлун з племені онгхиратів. Його батько до середини XII ст. створив у долині р. Онон порівняно самостійне феодально-племінне володіння. У1164 р. він відправився до одного з вождів онгхиратів Дею Сетчену, дочку якого, Борте, просватав за свого сина, залишивши його в цьому племені. На зворотному шляху Есугей помер, його уділ розпався, а сім'я збідніла. Після смерті батька Темучжина забрали з племені онгхиратів. Через шість років вождь онгхиратів дотримався свого слова: видав Борте за Темучжина і дав за неї багатий посаг — соболину шубу. Користуючись родинними зв'язками в племені тайчжиутів і в роді Борджигін, Темучжин став збирати навколо себе воїнів (нукерів). Він зумів звернути на себе увагу вождя племені кераїтів Ванхана.

Після загибелі Ванхана він вступив у боротьбу зі своїм колишнім прихильником, Джамухою, якого розбив у бою і стратив у 1201 р. У1206 p., винищивши всіх своїх противників, Темучжин зібрав курултай біля джерел р. Онон, де його нарекли кланом (ханом), посадивши під дев'яти бунчужний білий прапор. З цього часу його почали звати Чингісханом. Передусім, Чингісхан провів реформу війська, поставивши на чолі його 95 нойон/в-тисяцьких. Він створив системі кочового державного правління, заклав основи законодавства. Встановлювалися заохочення і покарання для всіх воїнів і адміністраторів нової держави. У 1207 р. велике військо було направлено на північ для підкорення лісових народів. Нова організаційна структура військ дозволила більш рішуче вступати у міжнародні відносини, вимагати від навколишніх народів данини. У цю данину включалися хутра, тканини, зброя тощо.

Розширення володінь привело монголів до безпосереднього зіткнення з великою центральноазіатською державою тангутів Західне Ся. Перший наступ на державу тангутів почався вже в 1207 р. У1209 р. відбулося завоювання східного Туркестану, країни уйгурів. Активна боротьба йшла з державами на території сучасного Китаю. Так, у 1211 р. Чингісхан особисто очолив монгольські війська при нападі на державу Цзінь.

До 1215 р. велика частина території Цзінь була завойована монголами, у тому числі і місто Яньцзін (сучасний Пекін), столиця держави. Війна з Цзінь призвела до того, що монголи взяли на озброєння китайські стінобитні і каменеметальні пристрої. Зупинившись на кордонах власне Китаю, Чингісхан перейшов до завоювання Середньої Азії, що почався розгромом племен найманів (1218), під владою яких знаходилися каракитаї; у 1219 р. під керівництвом синів Чингісхана були сформовані окремі армії, які повинні були синхронно наступати на середньоазіатські міста і держави.

У 1220 р. монголи завоювали Бухару і Самарканд. Правитель Хорезма загинув, рятуючись втечею від монгольських загонів. Переслідуючи його сина, монгольські воїни вперше проникли в Індію. Завоювання Середньої Азії закінчилося в 1221 р. Тоді ж виділився особливий корпус на чолі з Джебе Нойоном і з Убегеєм Баадуром (Субутаєм), перед яким була поставлена задача завоювання західних країн. Обминувши з півдня Каспій, це військо пройшло через Азербайджан і Північний Кавказ в південноруські степи. Було завойовано Крим, захоплено фортецю-порт Судак, а в 1223 р. у битві на Калці монгольські війська перемогли половців і ополчення руських князів.

Тим часом, підкоривши Середню Азію, Чингісхан повернувся в Монголію, звідки в 1226 р. відправився в черговий похід на тангутів — державу Західне Ся. Ця країна була завойована і поневолена, але в 1227 р. Чингісхан помер. Його смерть виявилася великим випробуванням не тільки для його родичів, що перейшли до взаємної ворожнечі і боротьби за політичний вплив, але і для всієї величезної монгольської імперії.

Лише в 1229 р. на курултаї, в якому брали участь сини і близькі родичі Чингісхана, а також монгольська знать, новим великим ханом був вибраний третій син Чингісхана Угедей.