БОРОТЬБА НАРОДІВ ЄВРОПИ ТА АЗІЇ ПРОТИ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗАГАРБНИКІВ

Реконкіста

Реконкіста (ісп. La reconquista, від reconquistar — відвойовувати) — відвоювання народами Піренейського півострова земель, завойованих арабами в 711—715 pp. Реконкіста почалася в 718 р. битвою під Ковадонгою. До часу розпаду Кордовського халіфату в 1031 р. на 23 окремих держав майже дві третини території півострова знаходилися в руках іспанських мусульман. Розпад халіфату полегшив іспанцям просування уперед — результатом цього було захоплення кастильцями 25 травня 1085 р. Толедо — давньої столиці вестготських королів.

Вторгнення Альморавідів з Північної Африки і перемога їх над леоно-кастильськими військами біля Салаки 23 жовтня 1086 p., нашестя в 1147 р. північноафриканських Альмохадів, які отримали перемогу над кастильцями біля Аларкоса в 1195 р., не змогли надовго зупинити успішний хід Реконкісти. На початку XIII ст, піренейські християнські держави знову перейшли в наступ: 16 липня 1212 р. під Лас-Навас де Толосою військо Кастилії, Арагона, Португалії і Наварри розбило маврів.

У першій половині ХНІ ст. кастильці за Фердинанда III Святого завоювали Андалусію, крім Гранади, арагоно-каталонці за Хайма І Завойовника захопили Балеарські острови і Валенсію, а португальці за Афонса II — Альгарвію. З останньої третини XIII ст. до кінця XV ст. наступальний рух іспанських народів на південь припинився, а Арагон, Португалія і Наварра зовсім перестали брати участь у Реконкісті. Внутрішні розбрати і міжусобні війни в Кастилії майже на два століття продовжили період мавританського володарювання на Піренейському півострові. Остання арабська твердиня на іспанській землі — Гранада — капітулювала тільки в 1492 р.