Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

ЄВРОПА В X—ХІІІ ст.

Альбігойці

Альбігойці — християнська секта, що набула значного поширення в XII—XIII ст. в Західній Європі, особливо в Північній Італії і Південній Франції. її прихильники іменувалися альбігойцями (від міста Альбі, центру руху), а також катарами (грецьк. katharos — «чистий») від назви ранньої маніхейської секти, члени якої прагнули очиститися — звільнитися від тілесності й матеріальності. Церковні закони, направлені проти альбігойців і прийняті III Латеранським собором, ознаменували початок діяльності середньовічної інквізиції. Собор зажадав від світських государів придушити цих ««порушників» громадського порядку.

У 1209—1228 pp. відбулася серія кривавих битв, іноді званих альбігойськими війнами або хрестовими походами проти альбігойців. Війська очолювали граф Тулузький (з боку сектантів) і Симон де Монфор (з боку хрестоносців). Згідно з мирним договором 1229 р. у Мо (Паризький договір), велика частина території альбігойців перейшла до короля Франції. Однак окремі секти альбігойців проіснували до кінця XIV ст.