Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

ЄВРОПА В X—ХІІІ ст.

Духовно-рицарські ордени

Духовно-рицарські ордени — військово-чернечі організації західноєвропейських рицарів, що виникли в XII ст. в епоху хрестових походів з метою захисту паломників і хворих при християнських святинях у Палестині. Пізніше зосередилися на веденні «святої війни» за Гроб Господній, боротьбі з «невірними» в Іспанії та Прибалтиці, придушенні єретичних рухів. Ідеологом «воїнства Христова» (лат. militia Christi) виступив св. Бернард Клервоський: «Велике щастя померти в ім'я Бога, щасливіший той, хто вмирає за Бога!» На відміну від просто чернецтва, яке ще в статуті св. Бенедикта Нурсійського іменувалося «воїнством Христовим» і билося зі злом мечем духовним, рицарі до останнього приєднали і меч матеріальний.

Значення «нового воїнства» св. Бернард бачив також в етичному переродженні рицарства. Крім чернечих обітниць безшлюбності, бідності і слухняності члени духовно-рицарських орденів давали обітницю зі зброєю в руках захищати християн і християнську віру.

Найбільші духовно-рицарські ордени іоаннітів (госпітальєрів) і тамплієрів, утворившись у Святій Землі, розповсюдилися потім по всій Західній Європі. Існували також національні ордени, як, наприклад, Тевтонський (Німецький) орден або ордени в Іспанії (Алькантара, Калатрава, Сантьяго) і Португалії (Авіський орден), що утворилися в середині XII ст. в ході Реконкісти. Виведені з підкорення єпископам і світським государям, духовно-рицарські ордени приносили обітницю вірності римському папі й служили зміцненню папської влади.

Національні ордени були тісніше пов'язані з місцевими правителями, а Орден меченосців — і з єпископом. Володіння орденів були об'єднані в провінції й округи — комтурії на чолі з комтурами і капітулами. Кожний орден очолював великий магістр, в іоаннітів, тамплієрів і тевтонців його резиденція знаходилася в XII—ХНІ ст. у Святій Землі. Генеральний капітул збирався нерегулярно, і йому належала лише підлегла роль. Обширні володіння і численні привілеї дозволили іоаннітам і тевтонцям створити власні орденські держави.