ЄВРОПА В X—ХІІІ ст.

Хрестові походи

Хрестові походи (1096—1270) — походи на Близький Схід (у Сирію, Палестину, Північну Африку), організовані західноєвропейськими феодами і католицькою церквою під гаслом боротьби проти «невірних» (мусульман), звільнення Гробу Господнього і святої землі (Палестини). 1-й Хрестовий похід (1096—1099) завершився захопленням хрестоносцями в сельджуків Єрусалима й утворенням Єрусалимського королівства. 2-й (1147—1149 pp., причиною стало взяття в 1144 р. сельджуками Едесси) і 3-й (1189—1192 pp., викликаний завоюванням у 1187 р. Єрусалима Салах-ад-Діном) Хрестові походи були безрезультатними. 4-й Хрестовий похід (1202—1204), організований за ініціативою римського папи Іннокентія III, був направлений (головним чином зусиллями венеціанського купецтва) проти Візантії і завершився взяттям Константинополя; після цього на території Візантії була створена Латинська імперія (1204— 1261). Останні походи - 5-й (1217-1221), 6-й (1228-1229), 7-й (1248— 1254), 8-й (1270) — не відіграли помітної ролі. З переходом до мусульман Акри (1291) хрестоносці повністю втратили свої володіння на Сході.