Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

ЄВРОПА В X—ХІІІ ст.

Саксонська династія в Німеччині

Саксонська династія (Людольфінги) — у середні віки знатний саксонський рід, згодом династія німецьких королів в 919—1024 pp. і імператорів «Священної Римської імперії» в 962—1024 pp. Іноді називається династією Оттонів від трьох найвидніших представників: Отгона І, Отгона II, Отгона НІ. Родоначальник династії граф Людольф (помер у 866 p.), походив, ймовірно, з Тюрингії. Виступивши на боці Карла Великого під час Саксонської війни, він отримав частину конфіскованих земель. Необхідність захисту земель від слов'янських і угорських набігів, а також тісна спорідненість Людольфінгів з будинком Каролінгів сприяла отриманню ними герцогського титулу.

У середині IX ст. Людольф вже мав герцогську владу в Остфалії, а за його синів вплив цього роду поширився на всю Саксонію. Внук Людольфа, майбутній король Генріх І Саксонський, поріднився з саксонським герцогом Відукіндом, затвердивши тим самим своє панування у Вестфалії. У 919 р. герцог Генріх був обраний королем Франкського королівства. Оттон І, син Генріха І, добився корони «Священної Римської імперії». За років правління Отгона II заколот представників баварскої гілки Людольфінгів під проводом герцога Генріха Забіяки довів імперію до кризи. Амбіціозність останнього, яка спонукала його розпочати боротьбу за королівську корону в роки малоліття Отгона НІ, зустріла відсіч з боку частини німецької знаті.

Королівська влада в 1002 р. потрапила до баварських Людольфінгів в особі сина Генріха Забіяки, Генріха II (це сталося після смерті Отгона III, який не залишив спадкоємців). За час майже сторічного володарювання Людольфінгів у Франкському королівстві процес складання німецької держави майже завершився.